Просветительские беседы перед крещением

ТАЇНСТВО ХРЕЩЕННЯ

Серед Церковних таїнств на першому місці стоїть таїнство Хрещення. Воно як би служить дверима, що вводять людину в благодатне Царство Христове – Церкву, чим і дає їй доступ до всіх її духовних скарбів. Ще до встановлення Хрещення Господь Ісус Христос у Своїй бесіді з Никодимом вказав на безумовну необхідність хрещення, кажучи: “Істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже. Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух” (Ін. 3: 5-6). Іншими словами, у звичайному своєму стані людина нездатна до духовного життя – для цього їй необхідно народитися духовно.

У таїнстві Хрещення, віруючий у Христа через триразове занурення у воду із закликанням імені Пресвятої Трійці – Отця і Сина і Святого Духа – омивається від усіх своїх гріхів, благодатно народжується для духовного християнського життя і стає чадом Церкви Христової.

Хрещення встановив Сам Господь наш Ісус Христос, Який освятив Його Своїм власним прикладом, прийнявши Хрещення в Іоанна на річці Йордан. Перед Своїм вознесінням на Небо Господь повелів апостолам хрестити усіх віруючих у Нього: “Йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мф. 28:19).

Для прийняття Хрещення потрібні віра в Ісуса Христа як Сина Божого, розкаяння в усіх гріхах і твердий намір жити за заповідями Божими.

Православна Церква допускає хрещення немовлят по вірі їх батьків і хресних батьків за умови, що і ті, і другі зобов’язуються виховувати хрещену дитину в православній вірі і в дійсно християнському житті. Про те, що благодатні дарування даються по вірі інших, ясно свідчать євангельські оповідання, так: за вірою римського сотника Господь зцілив його слугу, за вірою царедворця Христос зцілив його сина. При зціленні розслабленого, розповідається, про те, як “Ісус, побачивши віру їхню [тих, хто приніс], говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої” (Мк. 2:5). За вірою матері-хананеянки Господь зцілив її дочку і так далі. Тому хресні і батьки, які нехтують священним обов’язком виховувати дитину в християнській вірі, позбавляють її можливості з дитинства пізнати Бога і залишають її беззбройною перед усіма спокусами, які чекають на неї в зрілому віці.

Деякі засуджують православних за здійснення таїнств над немовлятами. Але підставою для хрещення немовлят служить те, що хрещення замінило собою старозавітне обрізання, яке звершувалося над восьмиденними немовлятами. Апостол Павло називає християнське хрещення “нерукотворним обрізанням” (Кол. 2:11-12).

Оскільки при хрещенні людина отримує, замість колишнього старого буття, нове життя, стає чадом Божим і спадкоємцем вічного життя, то цілком очевидно, що хрещення потрібне для всіх, у тому числі – і для немовлят, щоб, розвиваючись фізично, вони одночасно і своїм духом зростали в Христі. Сам Господь сказав: “Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже” (Лк. 18:16).

Адже немовлята, як і дорослі, причетні первородному гріху і, отже, мають нужду в очищенні від нього. В апостольських писаннях неодноразово згадується про хрещення цілих сімейств (дім Лідії, дім темничного вартового, дім Стефанів (1Кор. 1:16), і ніде не згадується про виключення немовлят при загальному хрещенні. Святі у своїх повчаннях настоюють на хрещенні дітей. Св. Григорій Богослов, звертаючись до матерів-християнок, каже: “У тебе є немовля? – Не давай посилитися зіпсутості з часом; нехай воно буде освячене в дитинстві і від юності присвячене Духові. Ти боїшся немочі людського єства, як легкодуха і маловірна мати? Але Анна і до народження обіцяла Самуїла Богові, і після народження незабаром присвятила і виховала його для священної ризи, не боячись людської немочі, але віруючи в Бога”.

Хрещення є не лише символом очищення, воно – самий початок і джерело всіх наступних божественних дарів, що очищає і знищує всю гріховну скверну і повідомляє нове життя. Прощені всі гріхи, первородні і особисті; відкритий шлях для нового життя; відкрита можливість отримання Божих дарів. Подальше духовне зростання спирається на вільне прагнення людини. Але оскільки гріховний початок нерідко знаходить собі співчуття в людській природі, яка має схильність до гріха, то моральне удосконалення не обходиться без боротьби. Благодатну допомогу в цій боротьбі людина отримує через помазання святим миром.

Таїнство миропомазання звершується зазвичай безпосередньо після таїнства хрещення, складаючи з ним один богослужебний чин. У ньому новохрещеному подаються дари Святого Духа, які зміцнюють його в християнському житті. Про благодатні дари Святого Духа Ісус Христос сказав: “Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби [з внутрішнього центру, серця]  його потечуть ріки води живої. Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений” (Ін. 7:38-39). У таїнстві миропомазання кожен вірний приєднується до дива П’ятидесятниці, коли апостоли та інші вірні отримали дари Святого Духа. Апостол Павло, маючи на увазі отримання вірними благодатних дарів саме через помазання, пише: “А Той‚ Хто утверджує нас із вами у Христі і Який помазав нас‚ є Бог, Він і поклав печать на нас‚ і дав запоруку Духа в серця наші” (2 Кор. 1:21-22).

Благодатні дари Святого Духа потрібні кожному віруючому в Христа для успішної боротьби зі своїми слабостями і з численними спокусами, якими він оточений з усіх боків.

Спочатку апостоли звершували таїнство миропомазання через покладання рук (Дії 8:14-17; 19:2-6). Проте вже в середині першого століття таїнство це стало звершуватися через помазання святим єлеєм-миром. Спонукало це та обставина, що з поширенням християнства  багатьма країнами, апостоли та їх наступники фізично не могли на кожного новохрещеного покладати свої руки. Прикладів надання благодатних дарів саме через помазання єлеєм дуже багато в старозавітній священній Історії (Вих. 29:7; Лев. 8:121 Цар. 10:1Пс. 132:2). Звідси і саме найменування “Месія” чи “Христос,” що грецькою означає “Помазаник”.

Святим миром називається особливим чином приготована і освячена суміш з благовонних речовин і єлею. Миро освячували спочатку апостоли, а потім їх наступники – єпископи, як носії апостольської благодаті. Саме ж помазання вірних звершують пресвітери (священики).

Те, що помазання освяченим миром сходить до апостолів, видно із слів апостола Павла, який писав: “А Той‚ Хто утверджує нас із вами у Христі і Який помазав нас‚ є Бог, Він і поклав печать на нас‚ і дав запоруку Духа в серця наші” (2Кор. 1:21-22). Самі слова таїнства «Печать дару Духа Святого» тісно пов’язані із цим висловом апостола, який пише: “Не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення” (Еф. 4:30). “Днем відкуплення” у Священному Писанні називається хрещення; під “запорукою Святого Духа,” поза сумнівом, розуміється “печать Духа Святого,” що слідувала відразу після хрещення.

При звершенні таїнства святим миром хрестоподібно помазують вірному наступні частини тіла: лоб, очі, вуха, рот, груди, руки і ноги – з промовлянням слів: “Печать дару Духа Святого. Амінь“.

 

Примітки:

Раніше за звершення таїнства Хрещення новонародженому нарікається (дається) ім’я; зазвичай на честь когось зі святих угодників Божих. При цьому священик триразово осяює його хресним знаменням і благає Господа бути милостивим до цієї людини і, після приєднання через хрещення до святої Церкви, зробити її учасником вічного блаженства.

Приступаючи до Хрещення, священик благає Господа вигнати з того, хто приймає хрещення, всякого лукавого і нечистого духу, що приховано гніздиться в його серці, і зробити його чадом Церкви і спадкоємцем вічного блаженства. Той же , хто приймає хрещення, зі свого боку зрікається від диявола і обіцяє надалі служити лише одному Христу. Читанням Символу Віри він підтверджує свою віру в Ісуса Христа, як єдинородного Сина Божого і свого Спасителя. При хрещенні немовляти зречення від диявола і читання Символу віри вимовляють від його обличчя хресні батьки, які є поручителями за його віру. Потім священик благає Господа освятити воду в купелі і, відігнавши від неї диявола, зробити її для того, хто приймає хрещення, джерелом нового і святого життя, при цьому тричі робить у воді знамення хреста спочатку своєю рукою, а потім освяченим єлеєм, яким він помазує також і того, хто приймає хрещення на знак милості Божої до нього. Після цього священик триразово занурює його у воду.

На хрещеного покладають білий одяг і натільний хрест. Білий одяг служить знаком чистоти душі після хрещення і нагадує йому, щоб він і надалі зберігав цю чистоту, а хрест служить знаком того, що він став християнином.

Відразу ж після Хрещення звершується таїнство Миропомазання. Священик помазує хрещеного св. миром, роблячи їм знак хреста на різних частинах тіла з промовлянням слів: “Печать (знак) дару Духа Святого“.

У цей час невидимо подаються хрещеному дари Св. Духа, за допомогою яких він зростає і зміцнюється в духовному житті. Чоло, або лоб, помазуються миром для освячення розуму; очі, вуха, ніздрі, вуста – для освячення почуттів; груди – для освячення серця; руки і ноги – для освячення справ і поведінки. Триразове наступне ходіння навколо купелі символізує “ходіння” у заповідях Христових, чим новохрещений уподібнюється Йому. Запалені свічки в їх руках служать знаком духовного просвіщення, а хрестоподібний постриг волосся на голові хрещеного робиться на знак його присвячення Господові.

Хрещення немовлят

Як було вже згадано, усі люди, пішовши від однієї людини, успадкували від неї природу, пошкоджену первородним гріхом. Це духовно-моральне пошкодження, на кшталт дефективних генів, спадково передається від батьків до їх дітей. Саме ця гріховна зіпсутість тримає всіх нехрещених, з одного боку, у стані духовної інертності, а, з другого боку, робить їх схильними до всякого гріха. Апостол Павло в Посланні до Римлян дуже детально писав на цю тему. От чому, у принципі, не лише дорослі, але і діти потребують духовного лікування, яке подається людям у таїнстві Хрещення. У цьому таїнстві звершується подвійне диво: людина очищається від усіх гріхів, включаючи і первородний, і народжується для духовно-морального життя. Тому, чим раніше прийняти хрещення, тим краще для людини. Те, що діти не здатні ще свідомо оцінити присутність у собі благодаті – це інше питання. Проте не можна заперечувати, що їх дитячі і безневинні серця дуже сприйнятливі до всього Божественного. Недаремно Господь сказав: “Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже” (Лк. 18:16) і “Якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне” (Мф. 18:3)У світлі цих ясних слів Христових, усі заперечення проти хрещення дітей повинні відпасти самі собою, і усі міркування на цю тему повинні перемкнутися на пошуки шляхів, що робити, щоб благодать Хрещення найефективніше закріпилася в них.

Говорячи про збагачення духовними скарбами, слід враховувати, що людська душа здатна сприймати не лише те, що вона усвідомлює і розуміє, але і те, що вислизає від її свідомості. Вже давно психологи встановили факт, що більшу частину своїх вражень і понять людина нагромаджує саме в ранньому дитинстві. Цей процес несвідомих і напівсвідомих сприйнять триває впродовж усього життя.

Коли ми стоїмо в церкві, то далеко не всі молитви і співи доходять до нашої свідомості. Проте це не означає, що вони проходять безслідно. Навпаки, минувши свідомість, вони тим глибше проникають у серце, залишаючи в ньому свій благотворний слід. Сама духовна атмосфера храму глибоко проникає в серце окрім нашої активної участі. От чому, наприклад, іноземці, потрапивши на наше богослужіння, відчувають у храмі духовний підйом і просвітлення. Так само і стосовно дітей слід сказати, що прийде час, коли їх неусвідомлено сприйняті відчуття під час домашньої чи храмової молитви, нагромаджуючись десь глибоко в душі, принесуть свій добрий плід.

Коли Ісус Христос покладав Свої руки на дітей і благословляв їх – цим Він не лише виражав Свою ласку до них, але Його освячуюча Божественна сила дійсно сходила в їх чисті душі. І не лише від Спасителя, але і від багатьох інших виходить подібний добрий вплив – від священика, що звершує службу, від красиво співаючого хору, від батьків, які піклуються про своїх дітей – від усіх, хто несе в собі іскри Його Світла.

До сказаного слід додати, що окрім свідомо чи несвідомо сприйманих вражень, у таїнстві Хрещення, як і в усіх церковних богослужіннях, невидимо діє всепроникаюча благодать Божа. Саме вона більше за наше свідоме зусилля закріплює в тому, хто приймає хрещення ті чи інші благотворні зміни.

Чи не відбувається щось подібне в повсякденному житті? Хіба ми свідомо сприймаємо благотворну дію сонячного тепла і світла, коли гріємося на лоні природи? Сонячні і грязьові ванни, що влаштовуються для хворих, хіба не чинять на них цілющої дії, незалежно від їх свідомості? Якщо ми вдивимося уважно у своє життя, то побачимо, що значну частину свого духовного досвіду ми отримуємо окрім нашого активного старання. Тим більше благодать Божа чинить на нас свій благотворний вплив всякий раз, коли ми стикаємося з нею – усвідомлюємо ми це чи ні. От чому хрещення новонароджених і взагалі дітей корисне і спасительне для них.

Тільки неправильне виховання може ослабити і як би анулювати те благо, яке діти отримали у своєму Хрещенні. От чому так важливо довести до свідомості як батьків, так і хресних батьків необхідність християнського виховання дітей.

СИМВОЛ ВІРИ
Церковнослов’янською мовою Російською мовою Українською мовою
1-й. Верую во еди́наго Бога Отца, Вседержителя, Творца Не́бу и земли, видимым же всем и невидимым. Верую в одного и единственного* Бога Отца, Вседержителя, Творца Неба и земли, всего видимого и невидимого. Вірую в Єдиного Бога, Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.
2. И во еди́наго Господа Иисуса Христа, Сына Божия, Единоро́днаго, И́же от Отца рожде́ннаго прежде всех век; Света от Света, Бога истинна от Бога истинна, рожде́нна, несотворе́нна, единосущна Отцу, Имже вся бы́ша; И во единственного Господа Иисуса Христа, Сына Божия, Единородного, прежде всех веков рожденного от Отца; Света от Света, Бога истинного от Бога истинного, рожденного, несотворенного, одного существа с Отцом, через Которого всё сотворено; І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, від Отця нарожденного перше всіх віків: Світла від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденого, несотвореного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
3. Нас ради человек и нашего ради спасения сше́дшаго с Небес, и воплоти́вшагося от Духа Свя́та и Марии Девы, и вочелове́чшася; Ради нас, людей, и ради нашего спасения сошедшего с Небес, и воплотившегося от Духа Святого и Марии Девы, и вочеловечившегося; Він ради нас людей і ради нашого спасіння зійшов з небес і воплотився від Духа Святого і Марії Діви і став Людиною.
4. Распя́таго же за ны при Понти́йстем Пилате, и страдавша, и погребенна; Распятого же за нас при Понтии Пилате, и страдавшего, и погребенного; Розп’ятий був за нас при Понтії Пілаті, і страждав і був похований.
5. И воскре́сшаго в третий день, по Писанием; И воскресшего в третий день, согласно Писанию; І воскрес на третій день, як було написано.
6. И восше́дшаго на Небеса, и седя́ща одесну́ю Отца; И восшедшего на Небеса, и сидящего по правую сторону от Отца; І вознісся на небеса і сидить праворуч Отця.
7. И па́ки гряду́щаго со славою суди́ти живым и мертвым, Его́же Царствию не будет конца. И вновь имеющего прийти со славою судить живых и мертвых, царству Которого не будет конца. І знову прийде зі славою судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.
8. И в Духа Святаго, Господа, Животворя́щаго, Иже от Отца исходящаго, Иже со Отцем и Сыном спокланя́ема и ссла́вима, глаголавшаго пророки. И в Духа Святого, Господа, подающего жизнь, исходящего от Отца, поклонение и слава Которому воздается наравне / вместе с Отцом и Сыном, говорившего через пророков. І в Духа Святого, Господа, Животворящого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.
9. Во Еди́ну, Святу́ю, Соборную и Апостольскую Церковь. Во Единую, Святую, Соборную (Вселенскую) и Апостольскую Церковь. В єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.
10. Испове́дую еди́но Крещение во оставле́ние грехов. Исповедую одно Крещение во оставление грехов. Сповідую одне Хрещення на відпущення гріхів.
11. Ча́ю воскресе́ния мертвых. Ожидаю воскресения мертвых. Чекаю воскресіння мертвих
12. И жизни будущаго века. Аминь. И жизнь будущего века. Аминь. і життя майбутнього віку. Амінь.

 

Просмотров (1577)